ПРИВІТАННЯ З ВЕЛИКОДНЕМ

Феєрверк барв на маленьких вишитих рушничках, якими накриті щедрі українські кошики на сорочках писанках це Великдень! Одне з найбільших свят у році, що зберегло предковічні традиції. Найпершим атрибутом цього величного свята є пишна Паска. Рецепти паски передаються від бабці до онуки. А у деяких селах печуть ще й сілльник. Хліб яким кладуть в глухим кінцем скільки яєць, скільки є членів сім’ї.

Кожне яйце якось позначають аби знати де чиє. Якщо під час випікання, якесь яйце трісне, то кажуть, що буде нещастя. Приготувавши усе – сім’я молиться і лягає спати. Та перед тим газдиня зачиняє всі вікна у стайні. Робиться це для того аби кури не бачили світла, бо існує повір’я, що ту курку чи півня, які побачать сонячне проміння, перед великоднем влітку схопить і роздере яструб.

В чоловіків у селах свої клопоти. Він ставить, перед сном на підлогу, біля ліжка сокиру, на яку після півночі мають наступити босими ногами усі члени сім’ї, для того аби ноги були такими міцними, як залізо. Походивши по сокирі всі вмиваються у воді в яку мати кидає гроші і писанку та промовляє: Аби були такі красні, як писанка, а грошей мали міхи.

Після освячення пасок всі поспішають додому. Спочатку паску несуть до стайні і кладуть її три рази коровам на хребет, промовляючи: Який дар красний, такій аби Бог дав телиці красній. Дехто обходить із свяченим три рази подвір’я. Зайшовши до хати чоловік стає на порозі і тричі каже: Христос Воскрес! Жінка кладе паску, стільник та паскельник на стіл. Говорити в цей час не можна аби в хаті не було сварок та щоб худоба мирно паслася і не тікала з полонин.

Чоловік запалює свічку, прикріплює її до кошика і кришить туди паску для худоби, посипає сіллю, іде до стайні і висипає усе це худобі.